середа, 28 вересня 2011 р.

Жіноча інтуїція та радість материнства


Молода сім’я, яка вирішує народити дитину завжди стикається з масою питань на які важко знайти однозначну відповідь. На поміч зазвичай приходять батьки, лікарі, друзі, які намагаються порадити що і як слід робити. Проте, часто ці поради не лише не допомагають, але й приносять розчарування.  Наведу кілька прикладів з власного досвіду.

Коли я стала мамою, я взагалі нічого не вміла робити з дітьми. І мені було дуже страшно брати донечку на руки, міняти підгузник, переодягати її. Проте, розуміючи, що це моя дитина і ніхто крім мене цього робити не стане я швидко подолала свій страх і навчилась робити все необхідне.  Але були питання які заганяли мене в глухий кут і я прислухалась до порад інших. Проте, як потім виявилось, я помилялась в такому підході до вирішення проблеми.
Ситуація перша. Ні для кого не секрет, що зараз ніхто не використовує пелюшки. Дитинку одразу ж вдягають в повзунки і рубашечку. Проте, мені почали радити, що необхідно сповивати дитинку на сон, щоб вона добре спала і не будила себе. Я старанно сповивала донечку на денний та нічний сон. Але він не став у нас міцним і спокійним. Дитина прокидалась кожні півгодини, плакала, крутилась. Це додавало проблем всім. І тоді я вперше вирішила не слухати нікого і поступити так як я відчуваю буде правильно. Я перестала дитинку сповивати. І як не дивно сон став міцним, а дитинка спокійна.
Другою ситуацією було питання сумісного сну. Я, як молода і недосвідчена мама, слухала рекомендації деяких лікарів та своїх батьків, які в один голос твердили що дитина повинна спати в колисці. І я старалась дотримуватись цього.
І якщо вдень вона ще хоч якось спала в колисці, то вночі мене ситуація виводила з себе. Кілька підйомів на ніч для годування, безкінечний плач, намагання вкласти в колиску, і знову годування. Врешті решт ми все одно під ранок засинали разом. А вдень я відчувала себе розбитою і все валилось з рук. Після двох тижнів таких мук я вирішила слухати лише себе. І ми почали лягати разом. Після того як ми почали спати разом, я і донька стали дійсно добре висипатися. Навіть нічні годування стали дещо рідшими, а сон міцнішим. Тому я вирішила, що сумісний сон це найкраще рішення для нас.
Третьою була ситуація з лікуванням. Як тільки ми починали шмаркати чи кашляти, лікарі тут же прописували нам купу ліків, в тому числі і антибіотики. Перші дні я намагалась дотримуватися всіх рекомендацій, а потім мені просто ставало шкода свою дитину. Я не хотіла з такого раннього віку шпигувати її хімією. І я почала сама уважно вчитуватись в інструкції до препаратів, дивитись за станом здоров’я доньки і прислухатися до свого внутрішнього голосу. В той же час я старалась звести кількість ліків до мінімуму. І вважаю що такий підхід теж нам допомагає. Коли нас застає хвороба, я уважно вислуховую рекомендації, вивчаю всі можливі варіанти лікування і слухаюсь що підказує мені серце. І тільки тоді приймаю рішення. Я вже писала про те що мама повинна сама бути не лише мамою, але і в певній мірі і лікарем. Адже лише ми самі можемо відчувати краще за інших, що саме потрібно нашій дитині. Тут звісно ж у пригоді стала б медична освіта, проте не завжди її буде достатньо. Скільки і на кого ми колись не вчилися життя така штука, що доводиться постійно займалися самовдосконаленням та самовиховання. І наявність вищої освіти ще нічого не значить. Тому на мою думку, ми батьки, повинні самі дати своїм діткам все найкраще, а для цього не гріх трохи повчитись самим.

Я нікого не закликаю прислухатися і виконувати мої рекомендації та поради. Проте, за для щасливого, легкого, та радісного материнства я рекомендую прислухатися до своєї інтуїції, навчитися фільтрувати всю інформацію, та приймати правильні рішення які нам завжди підкаже внутрішній голос. А проте як це правильно зробити ми поговоримо через кілька днів. Тому слідкуєте за оновленням блогу. 

4 коммент.:

Саша Павлова сказав...

Людмила, повністю з Вами згодна! Але хотілося бь додати ще одне: інтуіція - це чудово, але також треба самостійно здобувати інформацію, обробляти її і т.п. Тобто треба розуміти, які підходи взагалі існують, які є думки, і вже на основі цього робити свої висновки - що краще для вашої дитини. Тут вже можна включати інтуіцію, а також - тестувати, дивитися, як на що маля реагує.

Liuska (Люда П.), http://www.lifeliuska.org.ua/ сказав...

Так, Саша, я з Вами теж згідна. Обовязково потрібно вивчати необхідну інформацію, аналізувати та тестувати. І лише потім приймати рішення, як поступити. Проте, не слід відкидати що підказує внутрішній голос.

Таня сказав...

А мы пеленали до 2х недель. Потом стали пеленать только ножки, а то малыш барахтался и пугался сам себя.
Меня убиваю советы посторонних, касающиеся здоровья ребёнка. Например, свекровь утверждала, что с 3х месяцев можно поддерживать за попку. Но нельзя этого делать, пока малыш не начнёт сам сидеть. Из-за этого может быть сколиоз, деформация костей таза и внутренних органов. Короче, меня она так и не поняла и мы поругались. Да, я понимаю, что это мать мужа... Но здоровье моего ребёнка мне важней, чем отношения с ней, важней. чем даже сама я.

Liuska (Люда П.), http://www.lifeliuska.org.ua/ сказав...

Здесь, Таня, я с Вами полностью согласна. К сожалению не все рекомендации родственников нужно зразу же воплощать в жизнь. И даже если 20 лет назад наши родители делали все по одному, то это никак не означает что мы не можем делать по-другому. Главное для каждой мамы не навредить своему малышу и сделать его жизнь максимально комфортной. По-этому в первую очередь, я считаю, нужно прислушаться к своему внутреннему голосу.

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...