середа, 29 червня 2011 р.

Чому не вмію стримуватись?


Інколи дозволяю собі підняти на неї руку. Дозволяю підняти? Та ні це просто не контрольованість моя чи можливо невихованість.  Адже сама добре знаю що таке коли тебе б’ють будучи дитиною. Можливо тут має вплив моє дитинство і те як мене колись виховували? Але ж, ще колись давним-давно, я вирішила для себе, що виховуватиму свої дітей без фізичних покарань! Що ж тепер? Чому в своєму пориві я інколи не стримуюсь і можу вдарити?
Як мені навчитися бути доброю та гарною мамою?

 Невже її поведінка це вже наслідок мого виховання ? А я ж так хотіла виростити її без фізичних покарань. Я ж не хочу щоб вона мене боялась, я хочу любові та поваги. Хочу щоб ми завжди були друзями. Добре знаю, що від побиття дитина стає не слухнянішою, а заляканою. В неї з’являються свої таємниці, яких вона ніколи не розкаже мені просто через страх. І дай Бог щоб ці секрети не принесли їй нічого поганого, щоб вона вчасно зрозуміла що добре, а що погано. Діти яких били в дитинстві обов’язково матимуть чимало комплексів. Їх доведеться долати в дорослому житті або жити з ними (бо не в усіх навіть сила волі вже знайдеться на це).
Якось бачила передачу про батьків, які за будь-яку провину б’ють, при чому на камеру розповідають, що тільки так вони зможуть виростити чесних порядних людей. Але не буде цього, бо діти вже сьогодні в глибині душі не навидять своїх батьків, лише за те що ніхто і ніколи не намагається їх зрозуміти. Чому ж ми не хочемо частіше говорити з нашими дітьми, чому караємо за будь-який непослух лише фізично. Адже сказати що ми їх любимо значно легше, знайти 5 хвилин і пояснити чому так робити не можна. І можливо не з першого разу, але вони обов’язково нас зрозуміють вони ж наші діти …..
Все вирішено я намагатимусь в першу чергу контролювати себе, і карати лише себе за те що не вмію навчити її  поводитися правильно. Адже перше моє покликання як жінки - це стати хорошою мамою виховати добрих та розумних дітей. А ви маєте інші думки?


5 коммент.:

Инна Ризаева сказав...

На мой взгляд, ударить любимое чудо можно только от безысходности, когда все способы угомонить испробованы. Или нет времени (и особого желания) найти еще один мотив, чтобы малыш (или подросток) наконец-то услышал вас...
Я не отличаюсь покладистым и спокойным характером,поэтому, могу и шлёпнуть (после 10 напоминания). (
Конечно, контролировать свои эмоции - нужно, но... винить себя за то, что не сдержалась - нет смысла. Потому что мои "физические расправы" - это все равно не больше шлепка по попе, а особого вреда от этого я не вижу. Скорее, обидно, чем больно. Ведь морально обидеть можно намного сильнее, чем физически, но это уже "другая история" )
А заставить деток хоть немного прислушиваться мне очень помогла книга Джона Грея "Дети с небес". Мотивирует не взрываться по пустякам лучше всех самокопаний.)

Liuska (Люда П.) сказав...

Да именно от безысходности все и происходит в моем случае. Но возможна я просто не умею искать другие выходы? Мне кажется нужно уметь находить нужные слова и нужный подход..... А это большой дар (я так считаю), который нужно уметь развивать. Я всегда по доброму завидую тем мамам, которые могут спокойно все объяснить ребенку, у меня, увы, не всегда хватает на это терпения...(((

Яна сказав...

конечно, надо учиться сдерживать себя, но по-моему Вы утрируете. неужели Вы ЛИЧНО знаете хоть одну маму, которая ни-ни, ни разу в жизни? это точно не робот?
мама тоже человек, она устает, не всегда может объяснить, пмс, в конце-концов тоже никто не отменял. да и детишки порой ведут себя ТАК, что хочешь не хочешь озвереешь. но ребенок же знает, что мама все равно любит и скоро помирится?
я своего сына не бью, но могу легонько шлепнуть по попе или по рукам. меня воспитывали так же, и комплексов с душевными ранами не заметила. главнее, мне кажется, не отмахиваться от ребенка, когда ему нужно внимание.

Liuska (Люда П.) сказав...

А знаете, Яна я пожалуй согласна с Вами. Возможно действительно я преувеличиваю. Я же не избиваю своего ребенка)))
но ведь даже после маленького шлепка на душе как-то нехорошо. отсюда и мысли такие...(((

Яна сказав...

нехорошо конечно! и не должно быть хорошо, и должно быть стыдно - отличный стимул компенсировать свою вину чем-то хорошим для кнопы. ну и стараться сказать себе "стоп", чтобы хотя бы не со злости, а в сердцах шлепнуть
(бррррь, пишу и чувствую себя садистом. на всякий случай уточню: я не призываю воспитывать насилием, а просто... все мы люди)

п.с. может можно убрать проверочный код? роботы его все равно ломают, а людям раскладку переключать?..

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...